КАРДИНАЛО́ВСЬКА Єлизавета Михайлівна (16(29). 05. 1900, Київ – 05. 11. 1971, там само) – письменниця, перекладачка, графік. Сестра Тетяни, мати Роксолани Кардиналовських. Закін. Харків. худож. ін-т (1930). Працювала в ред. г. «Червоний шлях», яку редагував В. Голубович. Друкувалася від 1925. Перекладала з рос. і білорус. мов. Писала вірші та оповідання для дітей: «Вовк і Ральф» (1927), «Бенц», «Поїзд», «Ганнуся і шкідники» (усі – 1929), повість «Сонця!» (1930, співавт.; усі – Харків). Видала бл. 20 книг. Припинила літ. діяльність 1934 у зв’язку з арештом С. Пилипенка. Створювала акварелі, працювала художником-оформлювачем.

Літ.: Кардиналовська Т. Невідступне минуле. К.; Нью-Йорк, 1992; Х., 2005.

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=...

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B...

+ + + + +

Невідступне минуле. Спогади

Книга спогадів. Тетяна Пилипенко-Кардиналовська прожила кілька життів. У першому — романтична панянка зі старовинної сім'ї українських інтелігентів, у другому — юна дружина прем'єр-міністра Центральної Ради УНР Всеволода Голубовича, третє — пов'язане з ім'ям письменника Сергія Пилипенка. У четвертому — вона вигнанниця, дружина репресованого. І, нарешті, емігрантка, діти якої принесли користь і славу не тільки Америці, а й Україні. Спогади охоплюють період від початку ХХ ст. до середини 1930-х років.

------------------------------------------------

Тетяна Кардиналовська (1899, Київ — 1993, США) — педагог, перекладач, мемуарист. Народилась 1889 р. в Києві в аристократичній родині. Донька генерала Михайла Кардиналовського. Закінчила у Києві гімназію, навчалася на інженерному факультеті Київського політехнічного інституту. 1943 року її вивезено на примусові роботи до Австрії. Після втечі жила в Італії, Англії, США. Викладала російську, а потім українську мову в Гарвардському та Бостонському університетах.

http://incognita.day.kiev.ua/ukrayinska-m...

т. Кардиналовська та С. Пилипенко.

Товаришці т. Кардиналовській від С. Пилипенка 18.V.1924 р. на доказ, що коли треба,

мусиш бути і поетом. Харків».

Переді мною на столі інша книжка. «Сергей Пилипенко. Простые рассказы. Авто-

ризированный перевод с украинского. Издательство «Пролетарий», 1928 г.» «А ці опо-

відання на російську мову перекладала моя мама Ольга Миколаївна Кардиналовсь-

ка»,— тихо промовила Тетяна Михайлівна.

«Мама була відомим і авторитетним перекладачем,— вела далі Ася Сергіївна.—

Особливо багато нею зроблено у той час, коли вона працювала у «Вістях» Василя

Блакитного і в «Селянській правді» Сергія Пилипенка». На стіл лягає унікальне ви-

дання: «Майн Рід. Оцеола, ватажок семінолів. Переклад Т. Кардиналовської, ДВУ,

1928 рік». Десь біля 34 книг переклала Тетяна Михайлівна, але хіба ми про це

пам'ятали? Чи знали про те, що юна Тетяна Кардиналовська була арештована на

початку 20-х років 1 без суду та слідства відсиділа дев'ять місяців у тюрмі? І що

вона чи не перша жінка в радянській тюрмі оголосила голодівку на знак протесту

проти порушення елементарних прав людини і добилася звільнення?

Уже після повернення з наукового відрядження до США, після незабутніх роз-

повідей Тетяни Кардиналовської я ознайомився з унікальним виданням, яке було

здійснене в Харкові 1921 року друкарнею Всеукраїнської Надзвичайної Комісії.

Йдеться про «Дело членов ІДентрального Комитета Украинской Партии Социал.-Ре-

волюционеров Голубовича, Петренко, Лызанивского, Часныка, Ярослава и др. Сте-

нографический отчет».

Хто із нас знав, що вже 22 травня 1921 року в Києві у великому залі Проле-

тарського будинку мистецтв розпочався перший в історії Радянської держави по-

літичний суд, який вершила Комуністична партія (більшовиків) України над своїми

політичними опонентами. І головною постаттю в цьому процесі був Всеволод Голу-

бович, колишній прем'єр-міністр Центральної Ради, член ЦК Української партії со-

ціалістів-революціонерів, колишній редактор центрального органу цієї партії...

Всеволод Голубович був першим чоловіком Тетяни Кардиналовської, тому й

було її арештовано.

Тетяна Михайлівна рже тоді розуміла, що Комуністична партія цим судовим про-

цесом намагалася політично скомпрометувати партію українських есерів, закріпити

однопартійну систему, а саме — утвердити монопольне право на вла^ •

«Мало хто на Україні знає, що Сергій Пилипенко в 1917 році •..«- членом ЦК

есерівської партії і редактором газети «Народна воля» і лише в 1919 ...о.' вступив

до Комуністичної партії»,— додає Ася Сергіїв' і, спонукаючи матір продовжувати.

Сергій Пилипенко щиро, як і багато хто з партії боротьбистів, повірив в історич-

ну перспективність соціалістичних ідеалів партії більшовиків, не передбачаючи тра-

85 http://www.ursr.org/dnipro/91/09/html/87....

*************

Матеріали до бібліографії:

Кардиналовська Тетяна Михайлівна

"Невідступне минуле". Харків, "Майдан", 2005., 174 с..,ISBN 966-8646-27-4, передм. М. Жулинського.

Книга спогадів "Невідступне минуле" також була видана в перекладах на інші мови:

«Тhе Еveг-Рresent Раst», Еdmonton; Тогоntо, 2004.

«Жизнь тому назад», С.-Петербург, 1996.

Кардиналовська Єлизавета (Лизавета)

ФАНТАСТИКА.

"Всесвіт" 1926 № 23 КАРДИНАЛОВСЬКА Л. Загибель Щасливого Міста. Оповідання

"Нова Генерація" 1928 № 5 КАРДИНАЛОВСЬКА Л. Помилка. Оповідання

=========

Бенц. Оповідання. Худ. О. Довгаль. Х. ДВУ. 1929. 28 с. 5000 прим.

Бенц. Вид. 2. 1930. "_"_"_"

Вовк і Ральф. Оповідання. Х. ДВУ. 1929. 20 с. 5000 прим.

Вовк і Ральф. Худ. Й. Дайц. Вид.2. Х.-К. ДВУ. 1930. 24 с. 10000 прим.

Ганнуся і шкідники. Оповідання. Х.-О. Молодий більшовик. 1933. 16 с. 20000 пр.

Свято Жовтня. Інсценіровка для дошкільних установ. Х. Молодий більшовик. 1932. 16 с. 20000 пр.

У колгоспі жовтенята., Харків-Одеса: Молодий більшовик, (1933) (16 с., иллюстр., мал. Е. Рачова; гравер П. Питенко, ) 20000 пр.

У нас ножиці в руці. Вірші. Худ. Бер Бланк. Х. Молодий більшовик. 1932. 8 с. 40000 пр.

У нас ножиці в руці. Вид.2. Х.-О. 30000 пр. "-"-"-"

У нас ножиці в руці. Вид.3. О. 1933. 100000 пр. "-"-"-"

***********

Zirkohid:

Останнім часом тривають дискусії, кого ж вважати батьком української наукової фантастики. І на цьому тлі якось не помічається інший бік медалі: а як стосовно мами? Смайлик «smile»

І отут починається найцікавіше, бо, виявляється, мами аж дві!

Нещодавно знаний бібліограф україномовної фантастики Вячеслав Настецький виявив у підшивках найстарішого українського науково-популярного часопису "Знання" (пізніше — "Наука і життя" та "Наука і суспільство") за 1926 рік оповідання сестер Тетяни і Єлизавети Кардиналовських "Сонця!"

Фантазія авторок вражає уяву. Дія твору відбувається в далекому майбутньому, коли Сонце охололо й згасло, а Сатурн позбувся своїх кілець. Перед загрозою загибелі людство вирішує будувати космічний флот і переселятися на іншу планету. Довгий космічний шлях планується долати, зануривши людей у анабіоз. Однак знаходиться вчений, котрий пропонує інший роз'язок проблеми — перетворити на сонце для Землі Місяць! На такому тлі аерофотелі, кольоро- й запахо-музика та численні технічні надібки прийдешнього сприймаються як щось само собою зрозуміле.Смайлик «smile» Але вдумаймося: надворі був усього 1926 рік!

Із макетами згаданих журнальних публікацій можна ознайормитися на сайті україномовної фантастики"Аргонавти Всесвіту": http://argo-unf.at.ua/load/znannja/1228

slovar06:

Всім дякую, але взагалі першим був покійний Микола О. Ковальчук, як першовідкривач україномовної фантастики. Зараз ще нема загальної домовленості, як "розрізняти" УФ: за мовною чи теріторіальною ознакою. Якщо за мовною — перший твір НФ — М. Чайковський "За силу Сонця", але це у Галичині. ( нап. влітку 1918 р.) Якщо за тер. — Сандро Касянюк "Нова утопія" (1922) — на підсоветській Україні.. . Якщо опов.про 1й космічний політ — дійсно сестри Кардиналовськіі (є й мовна, й теріторіальна ознака відразу). Якщо брати роман про косм. політ, то М. Капій "Країна блакитних орхідей" 1932 Галичина, або підсоветський В. Владко "Аргонавти всесвіту" 1935. Якщо за мовною ознакою — то винниченковий НФ роман "Соняшна машина" (нап. у Германії/Франції, закінчений 1924 р.), виданий 1928 р. у Харкові. Якщо НФ роман, написаний у підсоветській Україні — Ю. Смолич "Останній Ейджевуд" 1926, частково надрукований у часописі Знання, а також окремою книжкою теж у Харкові (вид-во "Книгоспілка")